Моя рідна земля, синьоока Волинь,
Золоті купола і ліси у чорниці,
Край пошани батьків і святих берегинь,
Де й понині ще є вечорниці…
Мій ожиновий край і льонові поля,
Кришталеві річки і багно на болоті,
Вишиванки волинські, їх видно здаля,
І хліба на полях в позолоті.
Нема кращих дівчат, як зродила Волинь,
Козаків у полон візьме кожна білявка,
Що ховають в очах своїх Світязя синь,
Бо прамамою їх була Мавка.
Моя диво земля, де живуть журавлі,
Довгождане «курли» присилають весною
І співучі, на диво, дзвінкі солов’ї,
І затишні хатинки зимою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588359
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2015
автор: Віталій Назарук