А час все йшов,
Відкривши вікна й двері,
У міжкімнатних просторах блукав.
Він залишався текстом на папері,
І ні про що, ні в кого не питав.
А час все йшов,
То плинно і повільно,
То божевільним штурмом крізь віки,
Біг з тими, хто епохи творить, спільно,
За помахом незримої руки.
І в тих калейдоскопах людств і націй,
Нас досконало головному вчив,
Що, мізерне загубиться у часі,
А справжнє збережеться крізь часи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588282
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.06.2015
автор: Svetastik