"Мінлива хмарність. Без опадів. Плюс тридцять."
Прогноз збрехав, як завжди. Злива за вікном.
У дощ змішалися події, сни, обличчя...
Дощ... Через біль? Чи може все таки вино...
Чи то всього лиш невагома павутина
перемережила прозорий бісер крапель
і, ніби вишуканим мокрим палантином,
рясно завісила мій погляд, вікна, ґрати...
Чи може спекою небесні водоспади
таку діру прорвали у блакитнім ситці,
що дощ залив собою все! Що не до ладу
і до ладу було. На серці повінь виткав.
Й воно щодень усі прогнози шле до біса,
на гриф між небом і землею тягне струни...
Плюс п'ятдесят на ньому вже, ба, навіть більше!
Морською сіллю запеклись на ньому руни
про те, що навіть злива-дощ не змиє в спеку,
а тільки знов оголить нерв. Чи почуття?
Чому, скажіть мені, прогнози завжди брешуть?
Сьогодні хмарно, часом опади, гроза...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2015
автор: Meggi