Не знатиму, куди себе подіти,
Тиняюся між прірвою і лезом каяття.
Тобі вдалось мої чуття роздіти
Й лишити мерзнути на ґрунті забуття...
Ти йшла від мене у осінню слоту,
Той дощ ридав від гіркоти думок.
Моя печаль знайшла собі роботу,
А я ще рік чекав на твій дзвінок...
Та знаю, все це - марна справа,
Кохання потяг розчинивсь у далі.
Хіба що спогад - весняна оправа
Малює сонечком очей ясні коралі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2015
автор: Мандрівник