Твої слова, безжальні мов мечі
Мене рубаєшь, мовби ворог твій.
Та попіл мій, ворушиш у печі
Згортаєшь ти,… моїх віршів сувій.
Забула все, що я писав тобі,
Навіщо це безглуздя, каяття.
Ти пальцями згасила свічки світ,
Та забуваєшь ти… моє ім’я.
Хто я для тебе? Згаслий гіркий дим,
Що лиш у обрії зника.
Забутий «невідомий» пілігрим,
Відгомін, що притишує ріка.
Ріка із сліз, що виплакали очі,
Коли вдивлялись в тіні навманя.
Коли тягнулись такі довгі ночі
Коли ти вірила, чекала…день від дня.
Але не йшов, я заблукав в дорозі,
Поринув в шлях, забувши про тебе.
Лишень твій біль калатає в тривозі,
Ізнов, ізнов нагадує себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587521
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Dema