тричі подумай і не кажи нічого
промовчи поглядом посмішкою і навіть доторком
все почорніло застрягло в легенях дротиком
усе збайдужіло майже без винятку
навіть те чому раніше до безумства радів
і ти просто намагаєшся злічити кількість днів
мовчазно і вперто з приреченою відвертістю
захованою серед лабіринтів однакових снів
у світі що вбиває струмом землетрусами повенями
відбирає крила штовхає до прірви поштовхом
бере твоє тіло витрушує сажу струшує душу
підносить її до урвища
і каже лети
тобі тут не місце
ти не із нашої бравої братії
тому лети
але так щоб розбитися
але так щоб уже назавжди
15 червня 2015 [05:52]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587487
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Віктор Шупер