Я сьогодні вже не сяду
У набитий трамвай,
До причалу – і у човен
Я на волі – бувай,
Нашпиговане кварталами
І вшите в бетон,
Розманіжене на сонці
Біле місто Херсон…
Понесе мене від тебе
По Дніпру течія,
Відкриваючи щомиті
Нову грань битія,
Я планета самостійна
Невідомих широт,
Ненаписаних ,незнаних,
Невідомих свобод,
Робінзон, який ще вчора,
Угорнувшись в слова,
Не надіявся на диво
І не вірив в дива,
А сьогодні ( ну знайшов же
необхідний астрал)
Ця вода, знайомий човен
І старенький причал.
Відключив усі зв’язки
Зі світами, де звик,
Угорнувся в літній ранок –
І за обрієм зник…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587130
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2015
автор: Стяг