Моїм простим несміливим віршам
Господь подарував чарівні крила,
Аби по світу, наче птах, летіла
Маленька і розгублена душа.
Неначе маг великий чарував,
А хтось шептав мені таємні фрази,
Може, це муза, може, все одразу, -
На чистий аркуш падали слова.
Чи заслужила це душа убога?
Вона ж уже не вірила в дива,
За те, що у душі живуть слова,
Тепер щодень я щиро вдячна Богу,
Ні слави, нагород, ні пишних лавр,
У цім житті не хочу я нічого,
Аби лише жило правдиве слово,
Те слово, яке Хтось мені шептав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586973
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: Юлія Л