Україні
І високо нести твоє ім’я,
І кожним нервом відчувать провину,
За те, що ниций збоченець-варнак
Таки загнав ножа тобі у спину.
За те, що синє небо угорі
Безжально сипле смертоносним градом,
Що серед нас є підлі лихварі,
Які біді цій невимовно раді.
Що гине й в’яне молода краса,
І цій війні не бачиться упину,
Що світ із монстром майже сам на сам
Залишив многострадну Україну.
І доки у загравах рубежі,
Нам не годиться нити й нарікати,
Бо горе це – воно не зна межі
І стукає у кожну нашу хату.
На нас прицільно дивляться віки,
Аби пізнати дійсну нашу вартість,
Тому несім до спільних стільників
Нектар живильний духу і завзяття.
Щоби у гніві праведнім своїм
Ми, кого пнуться ставить на коліна,
Лише зідерши з тебе лишаї
Ізнімемо з душі свою провину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586957
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: stawitscky