[b][color="#3300ff"]Запитала я в "небоги"..
Що сиділа край дороги
Що тут робиш, звідкіля?
Чи тутешня, чи здаля..
А вона, підійма очі
Дуже їсти люба хочу..
Хоч ковточок дай води
Чахну з голоду, й біди..
Із села прогнали люди
Не вертайся гірше буде!
Та у слід кричали разом
Ти не жінка, а зараза..
Не така я, ти не бійся
Розкажу, ти лиш не смійся
Знахарка я, та набожна
Тільки жить, в селі не можна
Від всіх хворів, та недуг
Декому, вернула слух
Лікувала я, щосили
А вони мене побили..
Та сказали, відьма я
Прокляли моє імя..
Ще сказали, що нездара
Що я бісова примара..
От такі, то мої справи
Я тепер біжу від слави
А тобі , моя ти люба
Хай до віку щастя буде!
За добро своє не каюсь
Але всіх людей цураюсь
І тепер мій дім-дорога,
Покладаюсь лиш на Бога!
08 01 2015 р
Вікторія Р
[/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586944
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: Виктория Р