Що з тобою, юначе?
Твій прозірливий погляд бентежить.
Таке відчуття, що ти пізнав
Саму смерть!
Звідкіля ти й куди крокуєш?
Твій нехитрий одяг видає
В тобі пілігрима.
Душа пошрамована боротьбою
Не знає куди приткнутися.
Чи маєш дім?
Купу гомінких дітлахів або ж
Сивочолу матір з вервицями
У руках.
Чи це неспокійний час породив
У тобі порожнечу?
Забудь. Аз єсмь ніхто і звати мене ніяк! –
Констатував я, задивившись у шкло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586871
Рубрика: Верлібр
дата надходження 11.06.2015
автор: Олександр Подвишенний