я захоплюся вищим розумом... чому?.. він є мудрим і він є усюди.
як?.. це складно пояснити нам.
Ми маємо фізичне тіло, у яке дивним чином уміщено дух, як ми це називаємо або душу як ми вважаємо.
бо лише він може бути водночас темним і змусити людину повірити у його відсутність. Бо насправді він присутній усюди. Хоча він це наше лише уявлення, інтерпретація того стану який ми тута можемо пояснити.
так мабуть і народжується бог матерії, демон уяви. сам Люцифер, як рання зіка що стрічає наш останній сон на вранішньому горизонті…а й бо іншого ми не можемо пояснити у чб вимірі у який нас затягнуло з часом.
так лише розчинившись у всьому зміг матеріалізуватися коли йому потреба.
а не коли нам це треба...і кожен раз коли ми вважаємо що пізнали його, він знаходить чергові аргументи для сумніву. тим самим створюючи хаос у голові. і ніби так і ніби ні. Постійно ставить себе під сумнів. Бо лише таким чином він розуміє що ми вчимося і мислимо. Бо немає нічого однозначного і постійного.
таким чином ви знову не вірите у нього.
він відпочиває. вдалося зникнути. Спокій… тиша
він спритніший за нас чи не так.. і це мабуть добре. Бо лише зникнення породжує цікавіть. Змушує знову ставити запитання і шукати, шукати. Шукати.. як писано у християн у новому заповіті – шукайте і вам відкриється, стукайте і вам одчинять..
ми шукаємо його де-не-де. у космосі, у клітинах атомів. знайшли нейтрино вже!!.
а він розгонить себе до надсвітла і знову зникне.
шукаааай вітра у полі.
та не шукайте факти його. хай вам добе буде. але ні. він знову виникає у деталях нашої свідомості.
він ніщо чи ніхто....що має ся усюди.
ось він є і ось знову його немає. ми навіть винайшли спосіб втримати і правити водою. і що у результаті. винищення водороду. чудово. хаотично. лаокон сміється дико хапаючи себе за голову і закручується у черговий вихор. маячня....
але він вправний організатор. а ми гірші гравці. і тут я навіть не певен хто ми. чим ми є по собі.
тому я певен у любові до його. любов-як і дружба-не вимагаючи фактів.
...ти мене любиш чи ні.
вона не заздрить... доведи це мені.
бо мабуть вона мудріша за меншини світла.
бо то є незбагненна антиматерія світу що несе себе миттю.
сприймає все як воно є. бо іншого бути не може. так світ влаштовано.
існує. або ні.
у серці нашому переказуючи з кожним стуком вітання він АнтиЛаокона. Аз Єммм
і знову зникає як зимова віхола перед раннім сонцем Весни
(квітень 2015 рік. Проба або спроба мого переосмислення того що відбулося і що відбувається навколо нас. Не претендую на першу інстанцію. Кожному своя і правда і віра. Але я така ж людина що полюбила цей світ попри ті перепони що нам дістаються на шляху до істини. У кожного своє життя – хрест якщо образно. Своє вивчення і своя дорога до чогось цікавішого, природного для нашого розумі і принадного для нашої душі, бо то усе є невідємні складові великого всесвіту що усюди нами керує. Дякую за терпіння і розуміння. Ваш Велес Є)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2015
автор: Велес Є