Як умру, то поховайте,
Де мiсце знайдеться.
Не журiться, поминайте,
То й менi iкнетсься.
Та не довго я iкати
У трунi там буду,
Почну швидко зiтлiвати:
Не святi ж ми... Люди.
Буду тлiти в домовинi
Хоч не пив, трудився.
Усякого я вже бачив
Та дуже втомився.
А вас я тут залишаю,
Живiть поки сила.
Та найкращого бажаю,
Хоч всiх жде могила.
Оце тiльки я не знаю:
Що з душею буде?
Як не вознесуть до раю,
Що, пiде мiж люди?
Адже не такий я грiшний,
Щоб в пеклі горiти.
Може й вирiшить Всевишнiй
Тут душу лишити...
А iще не розумiю:
Що знаю, де дiти?
В домовині ж непотрiбно
Щось знати та вмiти.
Дуже менi не хочеться
Щоб знання зiтлiли,
Треба людям все вiддати
Поки трохи сили.
Може таку думку маю,
Що й нiхто не знає...
Хочу щоби не пропала,
Коли я сконаю...
Та вже якось воно буде,
Ви ж до справ вертайтесь.
Як умру, то поховайте,
Теж у путь збирайтесь.
29/03/2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586705
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2015
автор: Федір Трох