Як умру, то поховайте

Як  умру,  то  поховайте,
Де  мiсце  знайдеться.
Не  журiться,  поминайте,
То  й  менi  iкнетсься.

Та  не  довго  я  iкати  
У  трунi  там  буду,
Почну  швидко  зiтлiвати:
Не  святi  ж  ми...  Люди.

Буду  тлiти  в  домовинi
Хоч  не  пив,  трудився.
Усякого  я  вже  бачив
Та  дуже  втомився.

А  вас  я  тут  залишаю,
Живiть  поки  сила.
Та  найкращого  бажаю,
Хоч  всiх  жде  могила.

Оце  тiльки  я  не  знаю:
Що  з  душею  буде?
Як  не  вознесуть  до  раю,
Що,  пiде  мiж  люди?

Адже  не  такий  я  грiшний,
Щоб  в  пеклі  горiти.
Може  й  вирiшить  Всевишнiй
Тут  душу  лишити...

А  iще  не  розумiю:
Що  знаю,  де  дiти?
В  домовині  ж  непотрiбно
Щось  знати  та  вмiти.

Дуже  менi  не  хочеться
Щоб  знання  зiтлiли,
Треба  людям  все  вiддати
Поки  трохи  сили.

Може  таку  думку  маю,
Що  й  нiхто  не  знає...
Хочу  щоби  не  пропала,
Коли  я  сконаю...

Та  вже  якось  воно  буде,
Ви  ж  до  справ  вертайтесь.
Як  умру,  то  поховайте,  
Теж  у  путь  збирайтесь.  
29/03/2003

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586705
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2015
автор: Федір Трох