Теплий дощ наливає у пляшку обірвані мрії,
Осад чуттів відбився у свіжій калюжі
І без прикрас надія ледь животіє
Десь у діброві чи в приміській лісосмузі...
Ніхто не підскаже, де є ключі від фортуни,
А літо любові з"їдає чергову жертву.
Допоки в О О Н декларують права із трибуни,
Ситуація з миром застрягла намертво...
Хтось говорив про красиву гармонію світу,
Учені забули, що є ще подвійні стандарти.
Не треба мати дуже велику освіту,
Щоб розіграти сонце у мічені карти...
Всі хочуть жити, але комусь треба померти,
Безглуздість буття руйнує звичайні закони
Та може деталі зрештою стерти
Й слухати в полі ромашкові дзвони...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586609
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Мандрівник