О, Боже, мій милий!
Скажи, бо не знаю.
За що мені му́ки?
За що я караюсь?
Молю́ся весь час я,
Поклони б’ю в храмі,
Хвалю, Тебе, Боже,
Й люблю до нестями.
І ідолів в со́бі
Зовсі́м не тримаю,
І заздрощів, злості,
Обра́зи не маю.
Жалію тварину,
Шаную рослину.
Завжди пригощаю
Убогу людину.
І в горі людині
Завжди співчуваю,
А біль України
Як свій відчуваю.
Цей біль моє серце
На часточки крає.
Скажи мені, Боже,
Чому так караєш?
Надай мені, Боже,
Могутньої сили,
Щоб я зміг народ свій
Зробити щасливим.
Щоб вранці дитятко,
Встаючи, сміялось,
Щоб бігало в лузі
І мін не боялось.
Щоб татко вернувся
Живим і здоровим,
Й життя наше стало
Чудовим, чудовим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586531
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Володимир Бабієнко