Загусли час і простір…Не течуть…
Мовчать слова – оглухли і зніміли.
Усе довкола утрачає суть,
коли кохання серце полонило!
Коли на очі впала пелена
всепоглинаючої спраглої любові,
зникло усе! Нічого вже нема!
Крім почуття небесного й земного.
Воно по вінця залило й мене,
тверду укравши під ногами землю.
І я, підвішена до грозових небес,
мов гойдалка, хитаюся у хмелю.
Шумить у нетверезій голові,
нервовий погляд хворобливо блиска.
Його очей волошки польові
поцілили у саме серце зблизька…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586419
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Meggi