[i]Ми не могли у світі розминутись![/i]
[i]Ліна Костенко[/i]
Ми не зустрітися з тобою не могли!
Бо ти – це я! Лише у задзеркаллі.
А я – це ти! До кожної з клітин
пришитий міцно білими нитками.
Тобі болить – в мені десь скиглить щем,
тобі не спиться – і моє безсоння
по небі зорянім розкинеться плащем
і росами умиє підвіконня.
Сміюся, коли весело тобі,
чи з жарту, а чи просто, без причини…
Лише подумай у запиленій юрбі –
я на порозі! Ти мені відчиниш?
Така любов одна на сотню літ,
зорею провідною мені світиш.
Ми маємо один на двох політ
і не могли з тобою не зустрітись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586416
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Meggi