Орлята.
Якось, серед яєць курячих,
Поклав хтось яйце орла.
Вилізли півники й курочки,
Одне – гидота сама.
Ні пуху нема, ні вигляду,
А ні краси, що в курчат.
Завжди воно в ‘’хвості’’ виводку,
Не вміє, навіть, кричать,
Часом буває, заблудиться, –
Його мова зовсім не така.
Він, може й квочці не любиться,
Але та вчить малюка:
Порпатись ста́ранно в попелі,
І їсти мішаний ґріс,
Тішитись в поросі-купелі,
І лапкою чистити ніс;
Вчитись махати крильцями,
Ловити мушок в траві,
І гній розгрібати пальцями –
Шукати поживу собі.
Якось, малюк змахнув крилами, –
На землю він не упав,
А враз закружляв під хмарами.
Зустрів орла – не впізнав.
І запитав, не соромлячись:
- Ти курка з того двора?
- Ні, я орел і, боронячись,
Вже не втікай, бо пора
Знати тобі, що ти вибраний!
Так, бо ти син є орла!
Геть! цей курятник засиджений!
Навіки твій дім – небеса!
Вийдіть, орли, із курятників,
Ісус двері відкрив!
В небі знайдете соратників
Того, Хто вас полюбив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585819
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2015
автор: Тріумф