це вже не серцебиття
не серцестукіт
і не пульс що бушує у венах
серцегуркіт гучний як гроза
серцебахкання
немов десь у кузні
виковують залізне начиння
б'ючи ковальським молотом
по розпеченому залізу
надаючи йому форми
вкладаючи душу
наповнюючи життям
це серцебожевілля
ніби ти їдеш потягом
який раптово зривається
у прірву
і ти у стані невагомості
встигаєш відчути
як серце наливається
смертельною важкістю
двобій з життям завершився
спланованою поразкою
тепер іди
ти повністю вільний
1 червня 2015 [14:23]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585544
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Віктор Шупер