У обіймах літнього тепла
Догорає вечір, наче свічка,
Понад світом крила простягла
В зорянім вінку красуня-нічка.
Із таємних мрій плела канву,
Маревом й видіннями стелила,
Розсипаючи над світом сонну млу,
Ніч-богиня зорі розгубила.
Землю вкрила сонна дрімота,
Тиша свої сіті розставляла,
Помічниця ночі молода
У сузір’я коси заплітала.
У нічній небесній тишині
Зорі заколисували землю,
А сріблястий місяць-чарівник
Вигравав мелодію таємну.
Тихе щастя причаїлось уночі,
Що боїшся і зробити кроку,
В непорушній тиші крадучись,
Щоб те щастя раптом не сполохать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585504
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Юлія Л