Чебрецевий спогад


Давно  уже  ромашки  відцвіли,
І  в  сивій  типчаковій  заметілі
Нам  червень  на  добро  благословив
Одну  із  найпрекрасніших  флотилій.

Пливуть  у  незабутнє  чебреці,
Вітрила  голубіють,  наче  мрії,
О,  скільки  ніжності  у  квіті  цім,
І  як  вона  моє  сердечко  гріє!

А  ним  вітри  впиваються  щодня
І  жайвора  гучнішає  дзвіночок,
І  вся  багата  лугова  рідня
Йому  казки  шепоче  серед  ночі.

А  він  їх  потім  відає  мені…
Вертає  спогад  чарівницю-юнку,
Її  обійми  спрагло-вогняні,
І  звабу  чебрецевого  цілунку…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585363
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: stawitscky