Давно уже ромашки відцвіли,
І в сивій типчаковій заметілі
Нам червень на добро благословив
Одну із найпрекрасніших флотилій.
Пливуть у незабутнє чебреці,
Вітрила голубіють, наче мрії,
О, скільки ніжності у квіті цім,
І як вона моє сердечко гріє!
А ним вітри впиваються щодня
І жайвора гучнішає дзвіночок,
І вся багата лугова рідня
Йому казки шепоче серед ночі.
А він їх потім відає мені…
Вертає спогад чарівницю-юнку,
Її обійми спрагло-вогняні,
І звабу чебрецевого цілунку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585363
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: stawitscky