Ми сходимо на станції «байдужість».
Ну що за натовп – не пробитись вже!
Не дістають вітри тут осоружні.
І кожен – із приватним багажем.
Блаженні єсть – нікого не чіпають.
Вузлик із крамом, ложка і постіль.
Зирять розпачно – де та хата скраю,
Наш ідеал у тлінному житті?
Десь гримотять громи і канонади,
Хтось у кишені – ниви і ліси.
А ми зітхаємо – такий порядок.
І добавляєм – Господи, спаси!
А Він спаса – отих, які стоїчно
Боронять віру і свої права.
Якщо ж раби Його до гурту кличуть
Хитає скрушно – по діянням вам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585120
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2015
автор: stawitscky