Ти придбаєш квиток у минуле, і все, – ми квити.
Буде квітень, і сльози вийдуть із берегів.
Я здалася так легко, що далі і нічим крити.
Бо ж любов – нікудишня плата тобі за гнів.
Серце решетом, та до обіймів не треба решти.
Впаде решка – і біль залишить в очах печать.
І на цім роздоріжжі свій шлях тоді обереш ти –
увійти, як у річку, вдруге в мою печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584965
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2015
автор: Катка