Пересиха струмок, пересиха…

Пересиха  струмок,  пересиха…
І  в  мареві  блаженного  покою,
Де  вже  ані  завзяття,  ні  гріха,
Пригадує,  як  був  колись  рікою.

Неслися  води,  як  живий  кришталь,
Веселка  –  що  запрошення  до  раю,
Ані  загат  тобі,  ані  моста,
Лиш  горизонт    -  тікає  і  тікає.

Здавалося,  так  вічно  має  буть,
На  молодість  немає  застороги.
Та  на  безсмертя  сущому  -  табу,
Є  лиш  безсмертя  істинного  Бога.

Гай-гай,  було…  Осоки  і  намул…
І  випили  роки  снагу  і  сили.
А  розкажи  про  річечку  кому,
І  що  життя  із  нею  сотворило…

Але  прислухайсь  –  лопотить  крило.
Лелека  десь  над  хатою  нависне.
Проб’ється  нове  чисте  джерело
І  розпочне  свою  величну  пісню.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584962
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2015
автор: stawitscky