Пересиха струмок, пересиха…
І в мареві блаженного покою,
Де вже ані завзяття, ні гріха,
Пригадує, як був колись рікою.
Неслися води, як живий кришталь,
Веселка – що запрошення до раю,
Ані загат тобі, ані моста,
Лиш горизонт - тікає і тікає.
Здавалося, так вічно має буть,
На молодість немає застороги.
Та на безсмертя сущому - табу,
Є лиш безсмертя істинного Бога.
Гай-гай, було… Осоки і намул…
І випили роки снагу і сили.
А розкажи про річечку кому,
І що життя із нею сотворило…
Але прислухайсь – лопотить крило.
Лелека десь над хатою нависне.
Проб’ється нове чисте джерело
І розпочне свою величну пісню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584962
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2015
автор: stawitscky