розглядаючи тремтіння твого серця
що на мить спинилось
поміж велосипедних доріжок
метушні перехожих
намагаюсь спинити й своє
щоб неначе востаннє
або й востаннє
поглянути на безкінечні але
за ними набагато легше не зважати
на тремтіння рук
слабкість в колінах
і величезне бажання кричати
Та й для чого кричати
Ти ж бо все рівно не почуєш
Хоч на твоїх повіках безліч розгубленостей
Хоч твої очі все такі ж безтямно вірні
Пустоти немає
Є лише час
Який хоч не хоч роз’єднує
Робить чужими
Так
Погода чудесна
Та й Львів
В ньому всі посміхаються
Безліч щасливих туристів
О
В мене все прекрасно
Поспішаєш?
Гаразд
Я й так не можу сказати тих слів
які так часто повторювала подумки
ага
па – па
ще якось побачимось
Прощай
Не плакати
Не плакати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584879
Рубрика: Верлібр
дата надходження 01.06.2015
автор: Загублена в собі