На дверцятах скляна табличка:
«Кощій Безсмертний.»
Звичайнісінький гвинтик районної бухгалтеріі.
Вираховує де́бет і кре́дит, рівняння й симетрії.
Що Кощію жилаві боксери? – Носи́ він утер їм.
Бо не чахлик – щоденно тягає «залізо» в «качалках»....
Невмирущий на ринзі – в жорстокому клінчі з суперником.
Він народжений рвати папір та боксерів.
І з чавканням
наминає хот-доги.
Від них же його і розперло.
Після вишу – завод «Фаберже». Виробнича практика.
Денно й нощно вів облік яєць із голками всередині.
Підробляв тим, що яйця вночі власноруч протикав.
Потім клявся, товар крадучи: «Не краду!».
Щиросердно.
Ні ! -
Не для збуту Кощій обкрадав свій завод!
Задля вічності…
Він дбайливо беріг
яйця.
Вірив у силу голки,
як у шанс на життя…
Щоби вік, мов стрімкий буревій, не стих –
він сидів на голках і в блокнот домальовував нолики.
Тільки віра в безсмертя
намистом зі зморшок
спростована.
Навпіл зломана віра, як голка в яйці
царевичем!
А табличка, як символ офісного простою,
в тілі молодість вбила, забравши собі її речі...
© Саша Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584839
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Олександр Обрій