Не нанизуй сонми сподівань
На свою розбурхану уяву,
Бо розчарувань дракон стоглавий
Висотає сили і слова.
Це така субстанція – наїв,
Як душа уразливо-дитинна.
На гірких дорогах часоплину
Загартовуй бережно її.
Загратуй віконце золоте,
І забудь, куди подівся ключик,
Бо цей всесвіт, болісно-колючий
Схожий на розгнузданий вертеп.
Краще мати панцир на душі
І холодні скельця у оправі.
Сподівання – це є гра без правил,
На яку удача не спішить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584719
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: stawitscky