То, може, твій
Заблуклий острівець –
Слова, мов віск,
У простір влиті грубо…
Загнувся день,
Зламався олівець,
Об поле інтернетного Ю- тубу.
Та з тих країв,
Де виростає ніч
Безсонними
Бездонними ланами,
Знов йде на тебе,
Повна протиріч,
Розхристана наївна
Мелодрама.
Це їй писав
Стриножені листи,
Топтав екран
Роззутими рядками,
Але тепер – на Еntеr –
Підмести!
Доволі блазня
З босими ногами.
Навколо себе –
Триста шістдесят
Гайда, слова ( безжалісні і грубі?)
На острів, де
Вирощують цикад
Для поля
Інтернетного Ю- тубу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584597
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2015
автор: Стяг