Як під лагідним сонцем вишні
Достигають в червневих садах,
Так в душі моїй зріють вірші
Й прагнуть вилитися в словах.
Хіба ж знає заквітчана гілка,
Коли в білім палає вогні,
Яку квітку запилить бджілка
Й будуть ягоди з неї чи ні?
Бо не задля якоїсь користі
Вишня пишно й медвяно цвіте
І дарує плоди вогнисті –
Вона просто під сонцем росте.
Її щедро проміння гріє,
Дощ пестливо її полива.
А інакше вона не вміє –
Вона квітне, допоки жива.
У душі моїй зріють вірші,
Я їх прагну в слова втілить,
І як гілка без стиглих вишень,
Я без цього не вмію жить.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584300
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2015
автор: Ірина Васильківська