Не передчуло серденько біди –
Матуся чорну одягла хустину,
Війна забрала татка назавжди,
Маленьку залишивши сиротину.
А хто така війна? Чом забирає
Вона щасливі роки у дітей?
Чому вона щасливий час вбиває?
І хто її придумав із людей?
З очей малих скотилися сльозини.
Всі кажуть: татко вже на небесах...
До матері прилинула дитина,
І плакала у неї на руках.
Маленьке серце калатало в грудях,
Не знало воно, що таке печаль,
Що мама посміхатися не буде,
І татко не прийде уже, на жаль.
Хто дав вам право, ви, бездушні кати,
Вершити над людьми свій суд земний?
Так знайте: хто невинних став вбивати –
Потоне в крові і сльозах людських.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584078
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2015
автор: Юлія Л