Небо, відізвися на молитву,
Я на себе викликаю дощ.
Не Перуна гнів несамовитий,
А блаженство тихе імените,
Коли світ співає від і до.
Що тобі вартує зголоситись
На сумісне творення добра?
Забуяють від натхнення квіти,
Й колосок, надією сповитий
Візьме тобі, небо, «на ура».
Хліборобське плем’я – гордовите,
Шапки не скида ні перед ким.
Та тобі спішу я поклонитись,
Бо насущне все волає – «Пити!!!»
…Йду з відерцем поливать грядки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583761
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2015
автор: stawitscky