Може вітер навіяв
Ніжну пісню на вухо,
Може сонце відкрило
Моє серце,щоб слухать
І ось так я почула,
Те,що чути не хтіла,
Так,неначе заснула,
А зі мною-світ білий,
А тепер-прокидаюсь
І по-іншому бачу,
Не журюсь та не каюсь,
Та сміюсь,а не плачу.
Ніби те,що втішало-
Вже сьогодні не втішить,
Бо із вітром пропало
І світ знову став іншим.
І такий мені милий,
І такий мені любий,
Наче я полетіла
І знайшла якусь згубу.
Ту,що довго шукала,
А вона все ховалась,
Ну, а я все блукала
Там де чорная заздрість.
Я знайшла найдорожче
І не зможу віддати
Свої дні,свої ночі
Буду з щастям вінчати.
Може вітер навіяв
Ніжну пісню на вухо,
Може сонце відкрило
Моє серце,щоб слухать...
25.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583529
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: Руслана Сапронова