Сьогодні знову ти приснивсь мені,
Якийсь чужий… і не такий, як завжди.
Немов блукаєш ти по цілині,
Неначе сили їй віддавши.
Блукаєш, ходиш і кричиш…
Але я слів твоїх не чую.
Неначе криком ти мовчиш,
А я при цьому бенкетую…
Можливо стали ми чужі?
Не можемо порозумітись?
Як протилежні вітражі,
Не можуть світлом поділитись.
Можливо вже не має слів,
Які б змогли нас подолати.
Неначе пара кораблів,
Повиставляли ми гармати.
І якось тяжко на душі
Прокинутися рано-вранці.
Немов без водні є дощі,
Вони беруть мене у бранці.
Можливо просто сон це був -
Неприязний кошмар під ранок.
Можливо й те, що ти забув,
Як зустрічали ми світанок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582911
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Франко Наталія