А часом мені здається,
Що я – маленький годинник.
Іду. Кудись. Без зупину.
І все мені щось не йметься.
Та тільки я знаю точно:
І часу - є пункт кінцевий.
Для когось він б’є ж серцево?...
…до тих пір, як стане мочі…
А ви споглядали страту?
Когось? Одної людини?
Коли останні години
Рахуються через ґрати?...
В чергове душа під струмом.
Комусь це – геть не важливо.
Ні… я не помру… можливо…
…годинником стануть думи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582830
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Циганова Наталія