ДОРОГА ДО РАЮ ВКРИВАЮТЬСЯ МАТОМ
Дорога до раю вкривається матом,
Стежина до неї, справжнісіньке лихо.
Твердині немає, побита вся градом,
Довкілля в скорботі роздерлося тихо.
Горює природа мертвіє й надалі,
Шалена в нестямі замучена нива.
Зникає землиця в нахабному шалі,
Бруківку змиває заказана злива.
Змарніла долина, обтяжилась віра,
Цвітіння на вітах позбавлене волі.
П’яніє сваволя незнаюча міри,
Закони без права гуляють всі голі.
Страхіття панує, роззявивши пащу,
Сповзають лавини затоплюють ріки.
Дорога до раю не дійде нізащо,
Бо простір закрили уламки великі.
Скорилась дорога укрилася матом,
Без люду стежини забуті до раю.
Додому надвечір не ходять до хати,
Тому що страхіттям забиті до краю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582725
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: davud