А «Русский мир» на нас пішов війною.
Така природа у тамтих мирян.
Епоха мракобісся й домострою
Завмерла на його календарях.
І править думка в головах неситих
Весь світ під себе тихо підібгать.
А тут якійсь Вкраїні неумитій
Свобода й самостійність дорога!
У хижого орла двоглавий вишкір
Від подиву ураз оторопів:
« Тобою володів я триста з лишком,
Ти був щонайвірнішим із рабів!
Ну, трохи не зрослось під Конотопом –
Побив мене збунтований козак.
Та відпустити нині у Європу?!
Е ні, в Європу вам,холопи, зась!
Я напущу мерщій колону п’яту –
У вас своїх продажніх вистача:
Від вірників мого патріархату
До лицарів заточки і меча.
Та ще заробітчан, усіх ізгоїв –
Їх у Росії мало не бува.
Й головорізів «Русского» покрою,
Щоб вчили професійно убивать.»
І ллється кров на теренах Вкраїни,
І глузду, і чуттям наперекір.
То лагідно запрошує й гостинно
В сім’ю єдину новий «Русский мир».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582275
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.05.2015
автор: stawitscky