Останньою зорею ніч дотліє,
Серце мимоволі у грудях затремтить.
Як сонечко зійде і враз ясніє,
По шибці голубій промінчик пролетить.
І знову оживе земля огниста,
По небу кораблем хмарина пролетить.
Росою затремтять із трав намиста,
Душі моїй також захочеться ще жить.
В усмішках зарябить цей світ стоокий,
Люблю цю гарну мить. Моя любов свята.
Іду, щоб вкотре загубити спокій,
Щоб відмолоділи посивілі літа.
Іду ще раз в своє красиве поле,
Там де пишно квітнуть килими із квітів.
Радій, радій моя щаслива доле,
Сьогодні щасливіша за все на світі.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582175
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2015
автор: Василь Надвірнянський