***

«І  поклали  мечі  під  голови»
Єзекіїль

Зійшли  на  твердь.  Тяжіє  сіра  даль,
Відчалює,  мов  лодія  невпинна,
На  тиху  Либідь.  Князя  і  дружину
Стрічають  вісімсот  соснових  паль

І  пнуться  в  небо.  Викута  на  мідь,
Вбирає  очі  вісниця  Почайна,
А  на  щитах  цвіте  сарматська  тайна,
І  руки  пахнуть  степом.  Сядь  і  їдь

В  зелену  даль,  що  постає  із  піль,
Де  після  тризни  возведуть  три  вали,
Бо  там  мечі  під  голови  поклали
Полянські  вої,  не  допивши  біль.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581950
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2015
автор: Василенко Вадим