Не мовчи й розкажи,
Всю біль минулого року
І світ не плюндруй, його муку
За руку нам треба і далі нести.
Окреслені тіні на мертвім асфальті,
У зболенім місті вирує весна
І хоче поїсти минуле болюче,
В душі воно міцно віками буя.
Колись барикади і дим від свободи,
Тепер лише східні новини щодня,
Закриті на відступ нам давні проходи,
Не знана нам досі судилась пора.
Не треба стріляти у душу зізнанням
Й палити мости, ще настане пора,
А місто древніше якого лиш пам'ять,
Не схоже тепер на бойовище зла.
Багато думок і печального дійства,
Допоки ще смерті веселий танок?
Нечисті у душах схвалися міцно,
Щоб й далі читати свій грішний урок.
Усе має шанс, закінчитись щасливо,
Минає усе є усьому кінець,
Лиш тінь на асфальті, де билась свобода
Нагадує нам про терновий вінок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581882
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2015
автор: Андрій Булакевич