Верба над річкою схилила
Зелені коси до води.
Впадуть на листя раптом роси.
А може. крапельки сльози?
Їй ранком вітер чеше коси,
Надвечір стрічку упліта.
А вона листячком шепоче,
У мріях десь своїх літа.
Затягне пісеньку тужливо.
Їй би до клена дотягтись.
Ой, як же хоче...як же хоче
З його гілками заплестись.
А вітер пісню як почує,
Сердито бурею злетить.
Лама безжально і чаклує,
Згинає стан, а їй болить.
З нелюбим доленька зв'язала,
А в річки різні береги.
Вона - на лівім, клен - на правім,
Так і до віку їм рости.
Тече струмочок поміж ними,
Водою щедро напува.
Стікають сльози-намистини
А вітер листячко зрива.
І знов над річкою схилила
Зелені коси до води.
Впадуть ранково-ніжні роси.
А може, крапельки сльози...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2015
автор: Зоя Журавка