Так рано цей рік вишня відцвіла,
І ,мов би хустку, з листячка запнула.
Так мало нареченою була,
Опалим цвітом юності змахнула.
Поважний стан і крона із гілля,
У листі ягідки червоні.
Її плоди - її життя,
Спадуть на землю всі поволі.
До сонця тягне гіллячки,
З землі черпає чисту воду.
Щороку знову їй цвісти,
Щоб показати свою вроду.
Про неї знов співатимуть пісні,
У віршах буде їй присвята.
Вплететься цвітом в коси і мені,
Як і колись до мами і до тата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2015
автор: Зоя Журавка