А дощ весняний стукотить,
До мене в шибку зазирає.
Нікому зливу не спинить,
І він про це, напевно, знає.
Насупить брови, як дитина,
Як дід старезний, загремить.
Із кольорових фарб хустина
За лісом райдуга стоїть.
Крізь хмари сонечко всміхнулось,
І теплий вітерець дмухнув.
Хтось кличе? Чи мені почулось?
То дощ весняний шелеснув.
Своєю свіжістю чарує,
Постука в шибку, я впущу.
Уся земля навкруг квітує,
Черпає сили від дощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2015
автор: Зоя Журавка