Поезії
Чаклує серце магія паперу.
Я сам собі – і цензор, і суддя.
Невільник менш прикутий до галери,
Аніж до тебе, чародійко, я .
І пензлик налаштовано сумлінно,
І фарби – щонайтонших почуттів.
Але на Слові світ зійшовся клином,
І образи усе не ті, не ті…
Яким бальзамом напоїти мову,
Який вселити життєсяйний дар,
Щоб вабив вірш, як вабить Казанову –
Що у літах – коханка молода?
І вже для мене не існують будні,
І я уже належу не собі…
Нехай шторми чатують і Бермуди –
Мій курс лежить до острова скарбІв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581300
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: stawitscky