Не плач, моя маленька!
Ну, хто тебе образив?
Я витру твої сльози,
І біль пройде відразу.
Дивись: надворі вечір,
Вже сонечко сідає,
І Шлях Чумацький в небі
Сузір’ями сіяє.
Там в Всесвіті далекім
Планета притулилась,
Як дві краплини, схожа
На Землю нашу милу.
Але на тій планеті
Немає зла і горя.
Там вітер теплий дує,
Синіє тихе море.
Там дощики спадають,
Ростуть сади довкола,
І гілочки з плодами
Згинаються додолу.
Пташки співають ніжно,
Метелики літають.
Барвисті дивні квіти
У полі розцвітають.
Там річечка звивиста
У лісі протікає,
Й дерев зелені віти
У воду заглядають.
Там замок старовинний
Над лісом височіє,
Проміння сонця світле
На вежах пломеніє.
Я знаю, що існує
На світі дивне слово,
Виконувать бажання
Завжди воно готово.
Тобі, маленька, треба
Лиш те сказати слово,
І вмить на цій планеті
Опинишся чудовій.
Принцесою у замку
Будеш хазяйнувати,
Лише, щоб не забула,
Мене до себе взяти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581292
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: Володимир Бабієнко