А ЛИСТя паДАЄ...
А з дерев листя падає падає
І ніщо мене уже не радує
Бо свою любов вона йому дає
А мене уже навіть не згадує
Осінь прийшла літо минуло
Минуло усе що між нами було
І навіть те що могло бути
Доведеться мені тепер забути
Осінь холодним вітром подула
Ти кохати обіцяла та на жаль забула
Не згадаєш ти навіть коли зима прийде
І нічого у нас з тобою уже не вийде
Затулили синє небо грозовії хмари
І нема для мене більшої на світі кари
Та не так переживаю я за тії хмарки
А за те що між нами постійно були сварки
Уже скоро уже близько зима
Та не хочеш до мене ти вертатись сама
А у мене від холоду замерзли руки
Та не можу ніде я сховатись від розлуки
Як мені бути що мені робити
Бо повір не можу я без тебе жити
А чорні думки терзають мою душу
Я не хочу іти світ за очі але мушу
Ти виявилась хитрою підступною
А я просто був жертвою наступною
Та все одно тебе я пробачаю
Бо розумію що назавжди я тебе втрачаю
А я іду весь листям запорошений
Адже я у житті твоїм гість непрошений
І тепер не треба мені цю осінь золоту
Бо вона забрала від мене кохану молоду
Автор: Михаил Стан, с. Угля, 17 октября 2011 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2015
автор: Міша Стан