Парасоля неба

Руки  переплівшись,  обійняли  спини,
По  стежинах  давніх  ідемо  обоє.
Море,  море,  сине,
По  над  головою.

Вже  тепер  надовго  ми  обоє  поряд,
І  йдемо,  цим  щастям  зовсім  розімлілі.
Заблудився  погляд,
По  твоєму  тілі.

Як  колись,  у  серці  відчуття  те  ж  саме,
Я  тебе  цілую,  шепчеш  ти  не  треба.
А  в  верху  над  нами,
Парасоля  неба.

Бабче  1992р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581059
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Василь Надвірнянський