Хто має внучку, той мене зрозуміє, що з нею наше життя стає набагато повнішим і яскравішим, багатшим, наповненим особливим змістом. Коли вона рядом з нами, начебто проживаєш своє життя знову, з самого початку, але все по-іншому сприймаєш: гостріше, відчутніше, свіжіше. Коли вона рядом з нами, все навколо починає рухатися, життя закипає. Ми забуваємо про свої хвороби, проблеми. Ми живемо її життям, в її іграх, казках, мріях, і живемо для неї. Ми її вже найбільше любимо.
Я люблю тебе, бо ти
як листочок на березі:
і тремтлива,
і пестлива,
говірлива,
і вродлива,
наче ти росою вмита.
Словом, ти моя
внучка русокосая.
Я люблю тебе, бо ти
як хмариночка на небі:
і м’якенька,
і легенька,
веселенька,
і біленька,
наче ти сльоза чистенька.
Словом, ти моя
внучка кароокая.
Я люблю тебе, бо ти,
швидко так біжиш до мене:
і цілуєш,
і голубиш,
обнімаєш,
відпихаєш,
наче ти кудись тікаєш.
Словом, ти моя
внучка швидконогая.
Я люблю тебе, бо ти
як та квіточка у лузі:
червонієш,
променієш,
засинаєш,
розцвітаєш,
наче ти пелюстки маєш.
Словом, ти моя
внучка ясночолая.
З чим тебе вже порівняти?
Як про тебе ще сказати?
В порівняннях я вже гублюсь,
Бо тебе безмежно люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580844
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2015
автор: Володимир Бабієнко