Від хронічного чхання на правду –
задавнений нежить.
Близькозорість –
гартована звичкою бути сліпим.
Так і гратися б далі в життя, як дитина в манежі –
тільки ж інші, тим часом, себе малювали, ліпили!..
Мов премудрий пічкур,
все життя
берегти б і леліяти.
Для молюска вся правда – між стулками,
в зручності мушлі.
Хай би мрії летіли у Вирій – солодкі лоліти –
тільки те, що всередині,
жити інакше
примушує.
© Саша Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580759
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Олександр Обрій