Знову поглядом гори досягну,
Там де сині смереки мов дим.
Задивлюся на повінь весняну,
Знов відчую себе молодим.
Візьму косу і в ранкові роси,
Заспіває коса , забринить.
Сінокоси мої , сінокоси ,
Поверніться до мене на мить.
Серце в грудях немов заворкує,
Тут колись я родився і ріс.
І зозуля роки порахує,
Й журавель прилетить на покіс.
Знову ноги оброшу об роси,
У похиленій хвилі трави.
Сінокоси мої , сінокоси,
Поверніться до мене ще ви.
Поверніть ще мені мої крила,
Щоб тепло від душі полилось.
Щоб криниця думок заіскрила,
І останнє бажання збулось.
Візьму косу і в ранкові роси ,
Заспіває коса , забринить.
Поверніться мої сінокоси,
Поки ще не обірвана нить.
Бабче 1997р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580599
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Василь Надвірнянський