Коли б хто зміг подивитися, що ж там, на поверхні місяця, що сяє високо в небі, коли на землю приходить ніч, то помітив би, що він сплетений із крихітних срібних павутинок.
Ці павутинки – маленькі ниточки, сплетені разом у клубочок.
А навіщо?
У них заплутуються сни, які мали б потрапити до нас із неба. Але вночі їм не просто знайти шлях і доводиться іти на світло.
Там вони і заплутуються. І сяють у срібних нитках, щоб світло було яскравішим.
Та коли місяць наповнюється снами вщерть і стає великою кулею, у ньому закінчується місце і мусить відпускати сни далі.
До кого вони потраплять потім?
До тих, хто чекає цього моменту з нетерпінням і уважністю.
Варто лише глянути на повний місяць і всі сни, які зловив у срібну павутинку насняться саме тобі.
Кожної ночі.
До наступної повні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578822
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2015
автор: Траяна